Місто

13-річна школярка вдарила хлопця у пах. Суд призначив «примусові заходи виховного характеру»

Дев’ятикласниці ніжинської школи №15 Носівський районний суд призначив «примусові заходи виховного характеру». У вигляді передачі під нагляд педагогічного колективу на рік. За те, що побила хлопця. Від колонії для неповнолітніх школярку врятувало лише те, що на момент скоєння злочину їй не було 14 років. З цього віку настає кримінальна відповідальність.

Сьомого вересня 2017 року о 17 годині 30 хвилин дівчина гуляла на території спортивного майданчика поблизу гуртожитку Ніжинського аграрно-технічного інституту. Між нею і хлопцем стався конфлікт, і школярка вдарила його лише раз коліном у пах. Проте удар виявився настільки сильним, що у потерпілого діагностували посттравматичний орхіт (запалення), післятравматичну водянку лівого яєчка з розривом оболонки яєчка, що належить до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Юнака прооперували. Він лікувався в хірургічному та в урологічному відділеннях.

У суді учениця пояснила, що конфлікт виник через образливий жарт і натяки, які висловлював хлопець. Тому вона розізлилася і вдарила його. У жертви була своя версія. Він гуляв на майданчику. Конфлікт виник через жарт, який дівчина неправильно зрозуміла. Вона умисно вдарила його у пах. Після чого він відчув біль, присів, потім годину лежав.

Сама учениця просила передати її під нагляд педколективу школи. Педагоги були на її боці. Суд врахував рівень її розвитку і те, що дівчина перебуває на утриманні та вихованні бабусі. Мати не має на неї впливу. Вдома і в школі дівчина характеризується посередньо.

— У чому полягає нагляд педагогічного колективу? Хто поза школою контролюватиме ученицю? — поцікавилася уТетяни Павлюченко, директора школи №15 Ніжина.

— У посиленому та індивідуальному контролі у школі. Ми відстежуємо її рівень спілкування з однолітками. Залучаємо до класних і позакласних заходів. З нею працює не тільки адміністрація, класний керівник, а й соціальний педагог, практичний психолог. Робимо все від нас залежне, аби дитина зрозуміла, що можна робити, а чого ні. І якими можуть бути наслідки її дій. Є позитивні зрушення, вони не такі разючі, малопомітні, але є. Сприяємо і поза школою. Її ж виховує бабуся, мати живе окремо. Головне, що дівчинка усвідомлює ситуацію, а це шлях до виправлення.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №3 (1705), 17 січня 2019 року

Залишити відповідь