Новини

Анатолій Гунько: «Необхідно забезпечити молодь робочими місцями»

Гірко до болю дивитися жителям Шатури, як їхнє рідне село доживає свій вік. Голі стіни, вибиті вікна, діряві паркани, похилені ліхтарі. Усе – обшарпане, заростає зіллям та пусткою. Молодь уся – у місті, нічого в Шатурі робити. Ні роботи, ні перспектив. На що може розраховувати їхнє село та як вибратися з «багнюки», запитують шатуряни під час зустрічі в кандидата в народні депутати України по 209 виборчому округу від ВО «Батьківщина» Анатолія Гунька.

Люди скаржаться, по 40-50 років працювали селяни на фермі, аж поки ту не закрили. Були робочі місця, буда молодь. А тепер ніде працювати. Доводиться шукати роботу деінде. Допомагав розбудовувати село інвестор – приватне промислове підприємство «Агропрогрес», яке злилось із холдингом «Індустріальна молочна компанія». Ремонтував дороги, освітлював вулиці, дбав про соціальну сферу. Допомагав, поки було вигідно.

«На сході села нам інвестор повідомив, що нічого від нас не чекайте. Раніше дешевше орали, культивували, продавали зерно задарма. А цього року нічого такого не буде, сказали. Забрали в нас усі паї й договори оренди земель уклали на десятиліття. Поки землі були наші – підтримували, ми зверталися. А тепер ми їм непотрібні, у договірній ж бо кабалі», – бідкається місцева жителька Валентина.

Аби молодь у Шатурі не виїжджала й працювала на рідній землі, на думку Анатолія Гунька, необхідно забезпечити її робочими місцями, створити потужну інфраструктуру. Кандидат у народні депутати України вважає, що в кожному населеному пункті має працювати цех із виробництва чогось (чи то майданчиків чи зупинок, чи то якогось робочого одягу або сільськогосподарської продукції). Це б і давало можливість селу розвиватись, і економило б кошти громади, і люди мали б роботу.

Нарікають селяни, що дороги в Шатурі слабко ремонтуються. Їдеш селом – як не вгрузнеш у вибоїни, то перерахуєш «веселими гірками» собі зуби. Машини ламаються, псуються. Через це автобуси Шатуру довго минали. Хто ж захоче об розбиті дороги «гробити свій транспорт»!

«У Лосинівці й Погребці трохи відремонтували дорогу, то автобуси почали потроху їздити. 4 рази на день їздять. У нас уже третій рік ремонтують дорогу і ніяк не можуть її зробити. Розуміємо, що швидко роботу не зробиш. Але треба хоч трохи приділяти нам увагу на селі. Так хочеться якихось змін, пнешся з усіх сил, але вже й сам зневірився. Немає віри нікому», – зітхають шатуряни.

Анатолій Гунько наголосив, що в Україні існують безліч державних цільових фондів, із яких можна залучати кошти на розвиток ОТГ та депресивних регіонів нашої країни. Це і фонд підтримки селянських (фермерських) господарств, і дорожній, пенсійний фонди, і фонд сприяння житловому будівництву,  соціального захисту людей з інвалідністю тощо.

Зокрема, кожного року до державного дорожнього фонду на ремонт доріг закладається по 11 млрд. грн. Цими коштами  активно користуються в усіх областях, крім нашого регіону. Натомість народний депутат направо й наліво «розкидає» по округу зупинки за 50 тис. грн та майданчики за 100 тис. грн і більше. Нехай навіть у селах ті зупинки стоять «для прикраси», бо автобуси через погані дороги не їздять, і нікому з дітей на майданчиках гратись. Нардеп знає, що для людей потрібніше!

«У місцевих громадах коштів на ремонт доріг немає, бо ремонтувати їх дуже дорого. Але держава на це виділяє кошти, і чомусь сьогодні жодної копійки на Чернігівщині по 209 виборчому округу з цього фонду не надійшло. Тут за майданчиками ніколи цим займатись», – зазначає Анатолій Гунько.

Люди скептично налаштовані до думок про те, що можуть самостійно обирати, обирати важливе в своїй першочерговості, а не приймати дорогі подарунки, придбані за їхні ж кошти, бо, раптом, більше не запропонують. Вони просять кошти на дрова для опалення школи, а не на її утеплення, бо знають – більшого від народних обранців не отримають. «Ми – бідні, через це і подачкам раді. Дають – берем, лиш би не били», – пояснюють шатуряни.

Кандидат у народні депутати підкреслив, що його землякам необхідно думати про більш глобальні речі. Представники громади можуть і повинні вимагати від місцевої влади вирішувати нагальні потреби села, а не мовчки приймати нав’язані нікому не потрібні об’єкти.

«Станом на 2018 рік Чернігівщина – найдепресивніша область в Україні. У селах смертність у 4 рази перевищує народжуваність. Є програма розвитку сіл, селищ, районів у депресивних областях. І тут забороняється використовувати державні кошти на поточні потреби (на костюмчики, майданчики, зупинки тощо), бо є потреби розвитку. Ми можемо втратити села назавжди», – акцентує Анатолій Гунько.

Він зізнався, що йому соромно за його покоління, яке довело людей до зубожіння.

«70 % цього округу – це пенсіонери. Зустрічаючись із ними, говорячи про проблеми, я все більше переконуюсь, що недарма балотуюсь. Старенькій бабусі, яка пережила війну, післявоєнні роки, перебудову, «відрізають» світло за 9 грн боргу. Боргу, який «виріс» нізвідки. Люди ледве зводять кінці з кінцями, щоб вижити на ту мізерну пенсію, яку кидають їм, як собаці кістку. Те, що робиться зараз, неприпустимо. Я не маю ніякого відношення до влади, не був депутатом, але мені соромно за моє покоління, яке давить села й душить людей непомірними тарифами, цінами й злочинними реформами. Я зроблю все для того, щоб знищення населення на Чернігівщині припинилося», – сказав він.

 

Залишити відповідь

Усі Новини