Місто

«КУБІЧНІ» ФАНТАЗІЇ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА

Інформація в різноманітних ЗМІ, письмові звернення, електронна петиція, збір «живих» підписів про недоцільність закупівлі та встановлення архітектурної форми. Так відреагувала ніжинська спільнота на «золотий» арт-об’єкт від народного депутата за кошти субвенції з державного бюджету. Цілий шквал негативних емоцій подіяв – депутат «дав задній хід». І написав звернення до міського голови Ніжина Анатолія Лінника з проханням «у межах законодавства розглянути можливість скасування тендеру (торгів) із закупівлі та встановлення архітектурної форми (багатогранник) зі світлодинамічним обладнанням».
Наскільки це можливо? Чи може причина «народний депутат передумав» стати підставою для скасування вже проведеного тендеру? Ці аспекти ми попросили прокоментувати першого заступника міського голови Григорія Олійника.

«Минулого року, у грудні, у розпорядженні Кабміну вперше з’явилась інформація про цей багатогранник і тоді виділили гроші на нього. На сьогоднішній день тендер завершився. Зараз іде процедура оскарження. А от чи буде реалізований цей проект чи ні – ще питання не вирішилось. Підставою про скасування тендеру не може бути звернення народного депутата. Я не бачу тут підстави. Його скасування вирішує тендерний комітет, спираючись на закон», – пояснив Григорій Олійник.

То для чого ж громаді «підкинули» лист із почутою позицією? Невже нардеп не розуміється на законодавстві й не знає, що ось так, на раз-два, скасувати тендер не можна? Звісно, знає, із його то досвідом роботи. А все, що відбувається, це просте «переведення стрілок» на того, кого мають тепер «пресувати». А нардеп насправді «ні при чому»: і «громаду почув», і «своє рішення запропонував». Така собі спроба замилити очі громаді, яка не зрозуміла «європейських поривів».

Народний депутат зробив крок назад, але нічого не змінив у своїй позиції. Це такий собі тактичний хід по відтягуванню часу із впевненістю влаштування ситуації.

«Повернутися до цього питання протягом поточного року після проведення реконструкції центральної площі Ніжина та провести обговорення на містобудівній раді міста. Або, якщо представники громади будуть проти, – повернути кошти до міського бюджету» – це ті варіанти, які пропонує нардеп. Якщо поглянути без ейфорії (депутат почув громаду!), то нічого не змінилося: або приймаєте «золотий» дарунок, але пізніше, або кошти повернете. Все лаконічно і «прозоро».

Чути і почути — це лише гра слів у цьому випадку. Громаду начебто й почули. Наче й натисли на гальма. Та виходить, що відповідь ніжинців не влаштовує народного депутата, бо її, громаду, питатимуть знову про її бажання пізніше, після оновлення площі.

Що ж до ситуації навколо субвенції з державного бюджету на соціально-економічний розвиток, то виглядає вона без змін. Використання коштів державної субвенції на соціально-економічний розвиток Ніжина депутат відносить виключно до своєї компетенції та своєї «команди», яка реагуватиме на колективні звернення виборців. До слова, і досі ніжинці так і не побачили того колективного звернення, яким просили «кубик із гаслом посеред площі» за майже мільйон гривень.

Ніяких змін не буде. Радитися планують лише про кубик і на містобудівній раді. У головних аргументах уже проглядається погроза повернення коштів у держбюджет, а отже є всі підстави очікувати, що порадники не пристануть на такий варіант і погодяться: хай хоч кубик, але ж кошти спрацюють на місто.

Арт-інсталяція в Тернополі

Поняття лобіювати інтереси громади й одноосібно вирішувати за громаду для цього народного депутата означають одне й теж. Тож «лобіюватися по нардепівські» будуть власні бачення й інтереси щодо «розвитку» Ніжина. Та чи стане після такого «бачення» Ніжин унікальнішим? Пропонований «золотий кубик» – такий артоб’єкт уже встановили в інших містах України, зокрема в Тернополі (хіба що картинки інші та лозунгу немає). До чого таке клонування? Як воно підкреслить статус Сьомого чуда України? Чи, може, у задумі це має бути сьомий кубик? Однотипні скляні зупинки, дитячі та спортивні майданчики – перераховані конструкції вже давно є в Києві, Чернігові, у Полтавській області, на Прикарпатті. То в чому ж унікальність нашого міста, якщо все зводиться до встановлення подібного? Такий підхід до розвитку міста повертає нас до «совкової урівнялівки», заганяє в одноманітні «панельні рамки»? Серед переліку пропозицій «нардепівського покращення за бюджетний кошт», дійсно, втрапляють окремі індивідуальні проекти, як-то реконструкція басейну, закупівля медичної техніки. Але навколо них формується цілий ряд дрібних, але ну дуже дорогих конструкцій (зупинкові комплекси за більш ніж 200 тисяч гривень один). І така, підкреслимо, однотипна «дорога дрібнота» множиться містами України. Так і проситься на язик: «Совпадєніє? Не думаю…».

І ще один яскравий момент. Якщо громада дещо «налякала» нардепа – не можна створювати протистояння з власним електоратом, то відносини на рівні місцевого самоврядування без змін і зводяться до позиції: «я — вирішив, Ви — голосуєте». І міської ради нардеп і «в упор не бачить», а не те, щоб рахуватися з думкою тих, хто відповідає за використання коштів міського бюджету.

Що ж у реальності: політик, який цінує думку громади, чи звичайнісіньке загравання з виборцями, аби прикрити власні інтереси? Мабуть, на це питання кожен має відповісти сам собі, але головна умова — відповісти чесно. Духу вистачить?

Залишити відповідь