Місто

НІЖИН ГРАЄТЬСЯ В «ПОДАРУНКИ ВІД ДЕПУТАТА»

Мова йде про ситуацію з використанням коштів субвенції з державного бюджету на соціально-економічний розвиток територій. Із державної кишені, куди кожен із нас платить різноманітні податки, народний обранець бере мільйони, які й витрачає на власний розсуд: кому, скільки й на що – вирішує особисто він та «його команда». Отак нас дурнів нашими ж грошима і «купують». На те, що міські проблеми не вирішуються, не ображайтесь: Вам же встановлять арт-кубик на площі й збудують фонтан у сквері. І тисячі туристів ринуться споглядати ці чудасії. І розпочнеться Нова Ера Розвитку Ніжина. То ж чи варто Вам думати про найвищі тарифи на всі можливі послуги, аварійні будинки, занепад і руйнування історичної спадщини, відсутність якісних доріг, коштів на харчування й лікування дітей? Милуйте очі золотою емаллю кубика й благоговійте перед щедротами Єдиного. А весь здоровий глузд, у понятті народного обранця, то не що інше, як «політичні підступи».

Що субвенція виділяється з державного бюджету не лише Ніжину та куди направляються мільйонні суми, можна поглянути на кількох прикладах. У 2019 році: Погребищенський район Вінницької області будує за кошти субвенції свердловину та мережі для водопостачання населення; Бобровицький район створює перинатальний центр. І цей перелік можна продовжити по інших територіях. А Ніжин?
Ніжин зводитиме черговий спортивний майданчик, будуватиме фонтан у сквері Лисянського, закуповуватиме сценічні костюми та мікрофони, спортивний інвентар для шкіл, але, найімовірніше, щоб отримати той інвентар, влаштують масштабні змагання під егідою народного депутата. І подібних «нагальних потреб» назбирали 13 пунктів на загальну суму в 3 млн. 480 тис. грн.

І тільки 3 позиції з цього переліку – це медичне обладнання для пологового будинку, міської лікарні, Центру первинної медико-санітарної допомоги. Уся їхня сума вмістилася в 400 тис. грн. 400 тисяч – із майже 3,5 мільйонів. Чому так? Чому іншим – будівництво, а нам – буденні потреби та арт-об’єкти? Думаєте, то все Кабмін? Та ні, то все «він», народний депутат, який самостійно вирішив, що нам за наші ж гроші купити.

Із цією практикою такого роду «депутатських дарунків» за бюджетні кошти розпочала боротьбу фракція політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» у Ніжинській міській раді. «Мільйони гривень субвенції повинні йти на вирішення проблем міста, реалізацію таких проектів, як новий садочок, водовідведення, модернізація системи теплопостачання, комунальний транспорт (у тому числі пасажирський) та інше, – наголошує секретар міської ради, голова депутатської фракції Валерій Салогуб.

– У міста сьогодні вже готові понад два десятки проектів, які зокрема подавалися на фінансування з Державного фонду регіонального розвитку. Чомусь цих проектів не бачить народний депутат, а вперто реалізовує поточні потреби установ та закладів міста, веде будівництво, яке сам вважає за необхідність. Розподіляючи субвенцію на «дарунки з думкою», він спритно перекладає на місцевих депутатів» відповідальність за розвиток території (суть коштів субвенції).

Про такий індивідуальний підхід та «особливе бачення» розвитку Ніжина представники фракції «Батьківщина» говорили ще минулого року. Підтримали їх і колеги-депутати з інших фракцій. Навіть до протоколу внесли зауваження про необхідність нового підходу до розподілу коштів субвенції. Та позиція депутатського корпусу міста проігнорована народним депутатом.

2019 рік нічого не змінив: «сам обирав, на що; сам розподіляв, скільки». Депутати повинні були на черговій сесії просто підняти руки «за» та й все. 52 сесія Ніжинської міської ради: традиційного технічного кроку не вийшло, натомість розпочалися питання. На законне право депутатів вивчити питання, за яке йтиме голосування, пішли прямі звинувачення, що, мовляв, зривають отримання бюджетних коштів, працюють проти громади, граються в політику. А помічник народного депутата ще й встигла дорікнути місцевих депутатів, що ті перешкоджають народному обранцю допомагати громаді.

Олег Щербак, член фракції «Батьківщина», голова депутатської комісії з питань законності, під час сесійного засідання подавав пропозицію відправлення проекту рішення по субвенції на доопрацювання. Проте підтримки не отримав.

«Я очікував розумну позицію. До того ж, на початку засідання більшість депутатів погоджувалась із думкою, що треба ці гроші використати продуктивно. Але після перерви (видно, знову спрацювало «замкове правило») люди змінили свою думку та проголосували за цю субвенцію. Тобто кожному щось запропонували, кожен вирішив пропіаритись на своїй дільниці, використовуючи цю субвенцію на свою користь. Проте на сьогоднішній день існують нагальніші проблеми, на які треба кошти. Тим більше, що ми – громада, а не стадо овець, у котрих є погонич, який вказує, що робити. Ні, це не так. Громада обирала депутата, а не він обирав громаду. Цю субвенцію незалежно від того, як би її сьогодні розподілили, назад із Ніжина не забрали б. Подібні розмови – це політичні маніпуляції, і не більше. Те, що ми побачили на сесії, – проїдання бюджетних коштів та популізм певної особи», – висловив свою позицію Олег Щербак.

Дев’ятнадцятьма голосами в сесійній залі (критична кількість для прийняття рішення) депутати підтримали пропонований розподіл.

«Особисто я сподівався, що левова частка депутатів проголосує справедливо та дозволить більш наближено до реальних потреб громади використати ці кошти. Але… Побачимо, як народний депутат прислухається до думки депутатів та потреб громади Ніжина в подальшому. Що тут скажеш? Треба півмільйона гривень для ремонту житлового будинку, по якому йдуть тріщини. А в цей час Кабмін затверджує інше. Але що важливіше: придбання музичних інструментів чи ремонт аварійних будинків? Придбання велосипеда за 10 тис. грн чи ремонт колектора, який обслуговує тисячі мешканців?» – констатує Валерій Салогуб.

Уже після свого голосування депутати бігали по сесійній залі з телефонами й намагалися зрозуміти, хто замовив встановлення «кубика» майже за мільйон гривень на центральній площі міста. Це теж кошти субвенції на соціально-економічний розвиток.

Особливий наголос на темі державної субвенції на соціально-економічний розвиток робить і куратор місцевої політсили ВО «Батьківщина» Анатолій Гунько:

«Державна субвенція на соціально-економічний розвиток з’явилася в світ у 2012 році під час правління Президента-втікача Віктора Януковича. Головна її мета – залучення до співпраці, а фактично – підкуп за державні кошти депутатів-мажоритарників. Народний депутат України Верховної Ради VIII скликання Володимир Парасюк сказав: «Голосуєш за держбюджет, який вигідний владі, – отримуєш «бонус» у вигляді виділення коштів на виборчий округ; не голосуєш – не отримуєш нічого». І можна тоннами писати звернення й запити в міністерства, збирати підписи разом із громадянами, щоб виділити кошти на ремонт дороги чи ще якогось інфраструктурного об’єкту. Це такий собі спосіб маніпуляції та тиску провладної більшості. Тому виділення субвенцій на округ – ціна політичних торгів за державний бюджет».

Отже, субвенція на округ депутата-мажоритарника – це міра лояльності цього депутата до провладної більшості. А лояльність сьогоднішніх нардепів – це захмарні платіжки за газ, це мільярди гривень в невідомо який президентський фонд, це ті пенсії, які, відповідно до визначень ООН, можуть вважатися геноцидом, це імітація реформ, що позбавляє людей останньої надії та змушує їх шукати кращого життя за кордоном і т.д.

Постанова КМУ «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій» від 6 лютого 2012 року № 106 виписує організацію дій стосовно субвенції з державного бюджету. У згаданій постанові вказано, на що спрямовується субвенція. Це чималий перелік напрямків, серед яких, зокрема, роблю наголос для народного депутата: будівництво, реконструкція, капітальний ремонт об’єктів інфраструктури комунальної власності (за винятком адміністративних будинків), здійснення екологічних та природоохоронних заходів; здійснення заходів, пов’язаних із відселенням громадян із житлових будинків, що перебувають в аварійному стані; проведення робіт із газифікації; здійснення заходів з енергозбереження; виготовлення проектно-кошторисної документації тощо.


Отже, як можемо бачити з аналізу законодавства, спектр, куди можна залучити державні кошти, – досить широкий, і ніяким чином не обмежується встановленням у неймовірній кількості дитячих майданчиків чи автобусних зупинок із табличками, де зазначено благодійника.

Загострити увагу варто й на умовах надання субвенції:

1) спрямування такої субвенції на створення, приріст або оновлення основних фондів комунальної форми власності;

2) наявність затверджених проектів будівництва та результатів проведення їхньої державної експертизи, відповідно до Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи.

Тобто фактично для отримання субвенції на той чи інший об’єкт народний депутат має керуватися насамперед здоровим глуздом та цікавитись у місцевих рад, що є першочергово необхідним для розвитку та покращення життєдіяльності громади, яку представляє та чи інша рада, щоб об’єкт інвестування став потрібним приростом основних фондів, а не тягарем. Та й хто, як не місцеві депутати, голови, члени виконкомів, повинні знати, що першочергово необхідно громаді. Співпрацювати з органами місцевої влади народний депутат зобов’язаний з огляду на вищевказане, оскільки саме він при подачі заяви на комісію вказує пропозицію:

– розподілу субвенції між місцевими бюджетами;
– розподілу субвенції між місцевими бюджетами за об’єктами (заходами).

Проте хочу зазначити, що, відповідно до законодавства України, державні субвенції є доходами місцевого бюджету, адже недарма саме депутати Ніжинської міської ради від ВО «Батьківщина» й поставили питання щодо неефективного спрямування коштів держаної субвенції на проекти й цілі, непогоджені ними та невизначені як пріоритетні.

Підсумовуючи викладене, Анатолій Гунько наголосив, що його дивує подання деякими народними депутатами фінансування проектів за рахунок державних субвенцій як подарунок тій чи іншій громаді, який він робить, несамовито виборюючи ці кошти в держави.

Однак це все лише квіточки. Найцікавішим у діях народного депутата від Ніжина є те, що законодавство, на підставі якого нардеп робив «свої благодійні подарунки» і на що спирається (Постанова КМ України), звинувачуючи ніжинських депутатів у політичних провокаціях, визначало розподіл субвенцій в 2017-2018 роках.

А вже в 2019 році виділення та розподіл державних субвенцій проводиться відповідно до Розпорядження КМ України від 23 січня 2019 р. № 39-р, яке визначає, що переліки об’єктів та заходів, які фінансуються в 2019 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, формуються та затверджуються відповідними місцевими держадміністраціями, виконавчими органами відповідних рад.

Тому довожу до відома всіх громадян, депутатів сільських, селищних, міських рад, що саме місцеві держадміністрації, виконавчі органи відповідних рад, і ніхто більше, у 2019 році мають право формувати й звертатись із заявами про виділення та спрямування субвенцій на потреби громади, із проектами будівництва, із заявами на виділення коштів на розробку таких проектів, розробку проектів розробки детальних планів територій та інше.

Нормативним актом Кабінету Міністрів України в 2019 році народні депутати позбавлені права звернення, а отже, народний депутат «пошив у дурні» депутатів Ніжинської міської ради, котрі проголосували за затвердження розподілу коштів державної субвенції та направили державні кошти на безглузді об’єкти, на кшталт ніжинського «золотого куба», для самопіару народного обранця, котрий взагалі цього року не має ніякого права на подачу таких проектів на комісію.

А тому звинувачення народним депутатом у бездіяльності депутатського корпусу Ніжинської міської ради в залученні коштів та їх виділення на ремонти доріг та інших об’єктів інфраструктури є навіть неетичним та безпідставним, оскільки, як зазначають самі депутати, проектів, на які необхідні кошти, у самому лише Ніжині близько двадцяти…

І наостанок, субве́нція (від лат. subvenio «приходжу на допомогу») – це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету. Це фактично дотація місцевим бюджетам із державного бюджету, який, як відомо, наповнюється з наших з Вами відрахувань. Тобто держава, отримавши до свого бюджету наші з Вами платежі, частково компенсує їх у вигляді субвенцій.

Дякувати депутату за бюджетні кошти все одно, що дякувати банкомату за видачу нашої зарплати

Нещодавнє голосування депутатів міської ради на своєму пленарному засіданні, при розгляді бюджетного питання, виявилось непростим і занадто дискусійним, мабуть, вперше за останні роки своєї каденції. І хоча міській владі все ж таки вдалося домогтись прийняття «необхідного», на її погляд, рішення, слід зазначити, що відбулось це з перевагою лише в один голос.

Особливу буремність викликало обговорення порядку залучення та спрямування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (в даному випадку стосується м. Ніжина) на здійснення заходів щодо соціально – економічного розвитку території.

В засобах інформації по-різному відбулось висвітлення вказаного дійства та неоднозначно трактується серед населення міста суть того, що сталося. Ті, хто навіть дещо розуміються в фінансових питаннях, дивуються безпринципності міської влади в виконанні нею своїх повноважень у галузі бюджету, інші, дотримуючись прислів’я: моя хата скраю…, радіють можливості отримати хоч якісь кошти для себе та своїх закладів.

Окремі інформаційні джерела намагаються перерахування субвенції місту піднести як якусь надзвичайну заслугу народного депутата, котрий, начебто прикладає неймовірні зусилля для виділення зазначених коштів Кабінетом Міністрів України.

Що до «зусиль», – нехай їх оцінюють ті, хто про них знає, а от відносно реалій навколо залучення та розподілу субвенцій на соціально – економічний розвиток, необхідно пояснити наступне.

Саме поняття економічний розвиток – означає перехід від одного рівня економіки міста до іншого, при якому в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялись раніше, а й повинно з`явитись виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій. Це стосується як галузей промислового виробництва, так і галузей житлово – комунального господарства та сфери послуг.

Головними показниками у визначенні рівня економічного розвитку території є традиційні показники, що оцінюють рівень виробництва і споживання благ населенням. Якщо рівень споживання товарів і послуг з розрахунком на душу населення зростає, то можна стверджувати, що відбувається і соціальний розвиток.

Тобто, якщо говорити про соціально- економічний розвиток, то, перш за все, мова повинна йти про наявність у місті соціально-економічних програм, спрямованих на вирішення проблем розвитку і удосконалення рівня життя його мешканців.

Ось для цього держава й передбачає виділення субвенцій з державного бюджету регіонам, де в своїх рішеннях прописує і порядок їх використання. Ці субвенції включаються до складу доходів міського бюджету і є коштами громади.

Право здійснення прогнозування місцевого бюджету, затвердження, внесення змін до нього та організації контролю за виконанням, у відповідності до ч. 23, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить до виключної компетенції міської ради. Це означає, що ніхто і, навіть народний депутат, окрім депутатів міської ради не має права втручатися в процес формування та прийняття будь-яких рішень стосовно міського бюджету. Ніяким Законом народному депутату не надано право підміняти роль органу місцевого самоврядування і, тим паче, вчиняти будь-який тиск чи шантаж відносно нього.

Згідно ч.11, ст.24 Закону України «Про статус народного депутата України», народний депутат має право вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходів щодо їх врахування в роботі органів місцевого самоврядування. А ч.13 ст.24 вказаного Закону зобов`язує народного депутата всі отриманні від місцевих виборців звернення, заяви, побажання узагальнити та, за необхідністю, винести відповідні пропозиції до органів місцевої влади.

Це стосується і питання використання бюджетних коштів громади. Не узгодивши напрямки їх використання з сесією міської ради, народний депутат не має права вчиняти дії по спрямуванню фінансових ресурсів міського бюджету за власним бажанням та на свій розсуд, навіть і тоді, коли його про це просять мешканці. Дії спрямовані народним депутатом на одноосібний розподіл коштів місцевого бюджету, в тому числі і субвенцій з державного бюджету, що передаються на місця, є не чим іншим як популізмом, що принижує роль місцевої влади та може спричинити фінансові правопорушення.

Окрім того, як зазначено в ч.23 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключеної компетенції міської ради належить також право і обов’язок затвердження програм соціально-економічного розвитку міста. Слід наголосити, що всі інші суб’єкти, в тому числі і народний депутат, мають право тільки вносити свої пропозиції, а приймати рішення з цього питання має право тільки сесія міської ради, до складу якої входять тільки місцеві депутати і міський голова.

Ніхто не має права втручатись в процес голосування та вчиняти тиск на місцевих обранців при прийнятті ними рішень.

Важливим є й те, що розподіл субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом на здійснення заходів щодо соціально-економічного економічного розвитку територій здійснюється Кабінетом Міністрів України відповідно до ч.6 ст. 108 Бюджетного кодексу України. Тільки Уряд за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету може здійснити розподіл та перерозподіл обсягів субвенцій, а не сам депутат.

Ці міжбюджетні трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам перераховується органами казначейства України, які згідно ч. 2 ст.108 Бюджетного кодексу України мають забезпечити своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування.

З приводу розподілу вказаних субвенцій Кабінет Міністрів України щорічно видає відповідне розпорядження. Так, на 2019 рік розпорядженням від 23 січня 2019 року № 39-р Уряд здійснив черговий розподіл субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток, у тому числі передбачивши кошти і для м. Ніжина. У вказаному розпорядженні (абзац 3 п. 1) чітко зазначено: …«перелік об’єктів та заходів, які фінансуються у 2019 році за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій формується та затверджується відповідними місцевими адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад».

Жодного слова, яке б обумовлювало право народного депутата на роль формувальника та розподільника вказаних субвенцій, в цьому розпорядження Уряду, не має. Не передбачена його безпосередня роль у зазначеному процесі й іншими законами України.

Здогадатися, чому народний обранець «втручається» та здійснює на свій розсуд розподіл субвенційних коштів, які повністю належать міському бюджету м. Ніжина та іншим районам, нескладно.

По-перше, він використовує недостатній рівень професіоналізму місцевої влади та її безпринциповість. Ті, хто формує і керує виконавчим органом міської ради, повинні, принаймі, знати главу 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де в ст. 27 зрозумілим тексом виписані повноваження вказаного органу у сфері соціально-економічного розвитку. Ці повноваження віднесені до розряду власних (самоврядних) і не можуть бути будь-ким підмінені. Так, в частині 1 названої статті Закону сказано, що підготовка програм соціально-економічного розвитку, подання їх на затвердження, організація виконання та подання раді звітів про хід і результати їх виконання, – є виключною компетенцією виконавчого комітету місцевої ради.

Тому те, що народний депутат намагається перебрати на себе повноваження колегіального органу, говорить про ознаки повної бездіяльності останнього у вказаному процесі.

Керівництво міста повинно знати також, що права народного депутата України у взаємовідносинах із органами місцевого самоврядування, які виписані в главі 2 Закону України «Про статус народного депутату України», не надають йому права втручатись у діяльність місцевих колегіальних органів влади, а у відповідності з ч.6 ст. 17 цього Закону, народний депутат має тільки право брати участь з правом дорадчого голосу у роботі сесій рад і засіданнях їх органів та, як вже зазначалось вище, вносити свої пропозиції.

По-друге, розуміючи, мабуть, що законотворча діяльність багатьох народних обранців у вищому законодавчому органі України не викликає особливого задоволення у їхніх виборців, у тому числі й з причин погіршення загального рівня життя людей, йде вишукування різних варіантів дій, які б сподобались мешканцям виборчого округу та підняли рівень довіри до депутатів.

І найпростішим в цих діях є використання методу «подачок» громадянам та установам міста і районів за рахунок коштів, які вже і так належать їм, оскільки кошти субвенцій входять до складу, як міського бюджету, так і до складу районних бюджетів.

І дуже влучним є висловлювання в соціальних мережах, що дякувати депутату за вище вказані речі, все одно, що дякувати банкомату за видачу готівки, яка є нашою заробітною платою. А тому не зовсім етично і неправильно при цьому вимагати від нас різного роду «шоу» та всенародного захвату від подібних своїх дій.
Тож, аналізуємо, думаємо та виважено діємо перед прийняттям відповідальних рішень.

Залишити відповідь