Новини

ВІД ПРОГРЕСУ ДО РЕГРЕСУ

Гірко аж до сліз дивитися селянам, як налагоджене життя, якому заздрила чи не вся Чернігівська область, зійшло нанівець. Гірко і від безпорадності щось змінити. І не тому, що не хочеться, а тому, що змоги немає. Бо вже тривалий час жителі Степовохутірської сільської ради (входять села Степові хутори, Відрадне, Карабинівка та Платонівка), що на Носівщині, не більше, ніж заручники політики підприємства, що господарює на їхніх землях.

Більше 10 років обробляє землі в Носівському, Ніжинському, Бобровицькому районах потужне приватне промислове підприємство «Агропрогрес». За роки господарювання компанія не лише показала, як треба вирощувати сільгосппродукцію й збирати рекордні врожаї, а й розвивати біля себе інфраструктуру: ремонтувати дороги та школи, освітлювати вулиці, реконструювати дитсадки й утримувати ФАПи чи лікарні, будувати храми, оздоровчі комплекси та Будинки культури. Підприємство орендує в селян земельні паї, тож відповідно турбується і за обробіток їхніх присадибних ділянок – оранку чи обмолот. Створює нові робочі місця, потужно дбає про соціальну сферу. Більше одинадцяти тисяч орендодавців землі задоволені тим, як «Агропрогрес» розраховується за паї. Адже орендна плата – найвища в області. Так було: стабільно добре, впевнено.

Проте після того, як підприємство «Агропрогрес» злилось із холдингом «Індустріальна молочна компанія», життя в населених пунктах Степовохутірської сільської ради стало занепадати.

За 2010 – 2015 роки в усіх селах, підпорядкованих Степовохутірській сільраді, закрили 1 свиноферму й 3 ферми великої рогатої худоби. У самих Степових хуторах причинили лікувально-оздоровчий комплекс, де працювали фізкабінет та лікар-стоматолог, сільську лазню, скоротили машинно-тракторний парк. «Була своя стоматологія та фізкабінет (і вигрівання, і електрофорез, як у містах). З усього Носівського району до нас їздили лікуватися. Два рази на тиждень приймали терапевт і дитячий лікар. Усе сучасне було, усюди – порядок. А потім усе позакривали. Керівництво «Агропрогресу» сказало, не на часі то все. Непотрібно, бо себе не окуповує, лише зайві витрати. Порівняти Степові хутори 10 років тому та зараз – це зовсім різні речі. Наш сільський голова практично нічим не керує. Мабуть, заручник ситуації. «Заправляє» селом аграрне підприємство», – бідкається завідувач степовохутірського дитячого садочка «Казкове сонечко» Наталія Руденко.

Закриваючи інфраструктурні об’єкти сіл, керівництво звільняло людей з роботи, не дивлячись ні на вік, ні на трудовий стаж. Навіть ті, кому бракувало рік до пенсії, «пішли» під звільнення. Селяни залишилися без роботи й натрудженої копійки в кишені. У Платонівці, Карабинівці й Відрадному проживає чимало 35-45-річних жінок, яким тепер взагалі немає де працювати. Люди, особливо молодь, почали виїжджати на роботу за кордон, шукаючи кращого життя «за далеким рубежем».

«Заручники земельних паїв»

Ті, хто залишились на батьківщині, обзаводяться домашньою худобою й прагнуть обробляти свої земельні паї самостійно. Проте, як запевняють селяни, зробити це стало неможливим. А все через вибудувану роками схему махінацій «Агропрогресу» з пунктами в договорах оренди селянських паїв та постійні спори з його керівником Михайлом Шумейком. За словами пайовиків, якщо власник земельної частки помирає й діти вступають у спадщину, то спадкоємці не мають права розірвати угоду достроково. Змінилися нові власники землі, оформили документи, проте угоду з ними підприємство укладати не поспішає, бо діє ще попередня на 40 років.

Цим «Агропрогрес» маніпулює й міцно прив’язує до себе селян. Скориставшись колишньою повною довірою селян до свого землекористувача, агрохолдинг прописав у договорах усе, що вважав вигідним для себе. Бідкаються селяни, що чималенько землі підприємство собі просто «припахало» тихенько й обробляє. Усі, хто не згоден із політикою «нового господаря землі», потрапляють під «повчальний пресинг».

За те, що не захотіла підписати додаткову угоду до договорів із аграрною компанією, місцевій жительці Валентині Семенець відмовили в оранці її земельної ділянки й не дають трактора. Про це жінка відкрито заявила на сході села в Степових хуторах. «Трактористу на місці було наказано: не хоче підписувати додаткову угоду – значить «потріпайте їй нерви». Так я трактора й не дочекалася», – каже пані Валентина. Вона довгий час із чоловіком працювала на агропрогресівській фермі великої рогатої худоби сторожем, сумлінно виконувала свої обов’язки. Однак одразу після відмови підписувати те, чого не хоче, підпала під скорочення. До пенсії Валентині Семенець залишалися лічені роки.

Очільник підприємства Михайло Шумейко відхрещується, мовляв, саботажної команди підлеглому працівнику він не давав. А якщо дізнається, чиїх це рук справа, то винного покарає. «У Вас підписано договір до 2024 року. То і оранка Вам буде надаватись», – запевнив він. Та словам тут давно вже не ймуть віри, будуть бачити по справах.

Не задовольняє степовохутірців і справляння орендної плати зерновими. Тут це роблять за завищеними цінами (селянам нараховують кілограми зерна в плату за паї по цінам, які суттєво перевищують діючі), та й їх не погоджують із власниками паїв. Земельні паї ж назад пайовикам не віддають, бо термін дії угоди ще не завершився (деякі ж селяни, за договором, мають здавати землю в оренду на 20 – 40 років). Тож виходить, подобається тобі ціна чи ні, а ти мовчи й сиди — свого не забереш, бо в договірній кабалі. Збурені жителі написали Михайлові Шумейку офіційні листи з вимогою розірвати договір оренди достроково. Назбиралось до 50 незадоволених селян. У когось на місяць чи на два запізнювалась видача орендної плати, а в когось в угоді побачили підробний підпис – не власника, а якоїсь третьої особи – працівника підприємства. Практикується і вибірковість стосовно селян.

«Платять добре лише тим, хто попідписував кабальні додаткові угоди й здає земельну ділянку в оренду на 20-40 років. Вони отримують 11 % (до 16 тис. грн). Ті, хто не хочуть влазити в кабалу, мають по 6 % (до 5 тис. грн). Сусідні орендарі (ТОВ «Нива 2008» та ТОВ «Наташа-АГРО») компенсують пайовикам грошима оранку й молотьбу, на 1, 60 грн продають зерно дешевше, а в нас зараз – по завищеній ціні. Її ніхто не оговорює. Хочеш – бери, не хочеш – твоя справа. А люди вимушені брати, бо в них є господарство і потрібно годувати худобу, адже це останній і єдиний шанс нині вижити на селі», – зазначає наша співрозмовниця Наталія Руденко.

Заспокоюючи селян, на сході села Михайло Шумейко обнадійливо пообіцяв, що орендна плата пайовикам цьогоріч буде підвищуватись. «Я не можу сказати, що в 2019 році вона буде 12 %, але однозначно стане більшою. Якщо орендну плату підвищують конкуренти, то відповідно підвищуємо й ми. Зрозуміло, що коштів вистачає не всім. Але ми робимо все, що можемо», – каже він.

Хімія біля дитячого садочка

Суперечності із земельними паями – не єдина претензія мешканців Степових хуторів до керівництва аграрного підприємства. Господарство завозить гербіциди та мінеральні добрива. Перед тим, як потрапити в склад, уся ця хімія відстоюється мішками на вулиці, просто в центрі села. Дитячий садок розташований за 500 метрів від ангару, а добрива по кілька тижнів лежать під відкритим небом. А пора, коли проводиться обприскування полів, стає для селян відвертим випробуванням. Коли обприскуються поля, як у дітей, так і в дорослих – запаморочення, нудота, загальна слабкість. А до 16-ї години з дитсадка на подвір’я намагаються нікого не випускати, аби не було ще гірше.

Кого турбує, що поруч діти? Сільському голові Сергієві Давиденку неодноразово нарікали, просили, щоб хоч добрива не відстоювалися поруч із дитсадком, та окрім обіцянок, справа далі не йде.

Сам директор аграрного підприємства відказує, що по можливості якось реагуватиме. Добрива на подвір’ї не застоюватиметься, і обприскуватимуть поля рано-вранці. «У нас за день 8 вагонів мінеральних добрив, буває, розвантажують (це 560 тонн). Їх завезти одразу в ангар – нереально», – виправдовується Михайло Шумейко. І додає, що цього року планують будувати окремий склад серед поля, подалі від центру села, аби добрива й насіння Степовий хутір «минали».

Єдиний фельдшер на 4 села їздить на виклики на велосипеді, а магазини «приїздять» по окремим дням

76 % населення Носівського району, як повідомляє голова Носівської РДА Вікторія Вершняк, підписало декларації з сімейним лікарем. Однак більшість літніх людей в Степових хуторах практично не розуміє суті укладення декларацій. Нарікають на те, що «швидкі» не хочуть приїжджати. ФАПи (фельдшерсько-акушерські пункти) недостатньо забезпечені медикаментами для надання першої допомоги, матеріальна база потребує оновлення. Закрили ФАП у селі Карабинівка, який обслуговував ще й село Відрадне. І це незважаючи на те, що переважна більшість населення – пенсіонери з букетом захворювань, і відстань між селами до 5 км. У Платонівці залишили аж 0,5 ставки фельдшера. На всі села Степовохутірської сільради залишився лише один фельдшер Ніна Семенець. І добирається вона на виклики в будь-який час доби та пори року на… велосипеді. Кого порятують такі реформи, ким опікується місцеве підприємство?

У Відрадному й Карабинівці, на додачу ще й магазинів немає. Уже більше 5 років не працюють. Забезпечують людей виїзні крамниці, які приїздять лише по певним дням тижня. Тож людям і в дощ, і в мороз доводиться годинами чекати магазинів на колесах, аби купити собі продукти й необхідні речі.

Пошту ніхто не закривав, але працюючих нема

Проте найболючіше по селянах, мабуть, ударила реформа «Укрпошти». Жителі Носівщини обурені поштовими змінами, адже, як кажуть, якість обслуговування не покращилась, а погіршилась. Поштові відділення опалюються, бо люди зносять дрова. Очільниця Носівської районної державної адміністрації зауважує, що з 4 січня цього року з Носівського відділення пошти вже 5 працівників написали заяву на звільнення. Із 4 листонош у Носівці залишилися працювати 2. У Степових хуторах звільнилися 2 листоноші. Працює одна на 0, 45 ставки, (уявіть яка це зарплатня!). Обсяг роботи залишився без змін: це і виплата пенсій, заробітних плат, орендної плати, соціальних виплат, монетизованої субсидії, і рознесення газет та продаж товарів. Поштові відділення працюють лише по п’ятницям, тому людей приходить чимало. Черга, тиснява, багато розлючених через те, що пенсія не прийшла або десь загубились платіжка, або невчасно приходить преса, а то й взагалі не вистачає виписаних газет. Скаржаться люди, що не отримують листи. Поштарям – хоч розірвись. Не дивина, що Носівщиною швидко поширились чутки, що поштове відділення причинили.

«Ніхто пошту в Носівці не закривав, – запевняє селян Вікторія Вершняк. – Шукають персонал, щоб відділення почало працювати, як і раніше. Через звільнення працівників у районі сталася напруга з доставками газети, підпискою преси. Губилися списки отримувачів соцвиплат. На рівні Верховної Ради піднімалося «поштове питання». Сподіваємося, що нас почули і робота пошти буде покращена». Та в те, що їх почули, люди не вірять.

Держслужбовець оголосила, що «Укрпошта» терміново шукає працівників, проте працювати в Носівському відділенні пошти й досі ніхто не виявляє бажання. Про оголошені вакансії й посадові оклади говорять різне. Вікторія Вершняк оголосила, що є вакансія начальника відділення (посадовий оклад – 5 тис. 380 грн та «чистими» – 6 тис. грн), оператор відділення (оклад – 4, 200 грн, «чистими» – 4 тис. 400 грн), листоноші (оклад – 2 940 грн). Проте степовохутірчани стверджують, що озвучені чиновницею й дійсні заробітні плати – ну дуже різняться, і листоноші зараз у селі працюють за 1200 грн.

«Я дивлюся з офіційного оголошення. Знаю фактичні витрати, але не вправі зараз їх розголошувати. Це державна таємниця. Що в мене є офіційно, те я й можу озвучити», – відрізає Вершняк. Отак «державними таємницями» і «додушують» селян. То на папері вони землевласники і господарі своєї долі. То за розрекламованими реформами їм краще живеться. І насправді вони просто не розуміють всього переломного моменту на шляху до процвітаючої країни, який треба витримати всім. І то не суттєво, що чиїсь статки тільки за рік зросли у 82 рази в той час, коли фельдшер бігає по 5 км на виклики, а листоноша не отримує навіть мінімальної заробітної плати. То все «державні таємниці». Головне, що в країні жити стало краще. От тільки забули сказати, кому?

Фото Ігоря ВОЛОСЯНКІНА

Залишити відповідь

Усі Новини